Black le Rat
Сьогодні я розповім вам,
про своє недавнє відкриття, вірніше сказати тиняючись в павутині інтернету, та
клацаюючи фотки я надибав серію фотографій з одними дуже цікавими графіті.
Графіті цікавили мене дуже давно, ще з часів так званих підліткових журналів,
як "Молоко" та "ХЗМ" (екстрим), та всі ці графіті були лише
красивими надписами на стіні і все., а тут я бачу цілий витвір мистецтва - фігура
Давида в повний ріст з автоматом Калашнікова
Це були малюнки вірніше
трафаретні фотографії на стінах, такого ще ніхто не робив... і це дуже класно,
ну не буду тримати інтригу мова далі піде про Xavier Prou він же Blek le
Rat - батько траферетного графіті.
Далі я приведу свій переклад однієї
статті : http://www.codered.ru/mag/streetart/artists/249, кому зручніше може читати російською.
Батько трафаретного графіті
Піонер парижського стріт-арту та
засновник трафаретного графіті, Блек ле Рат ось вже понад тридцать років малює
на вулиці, залишаючись при цьому в тіні своїх більш успішних і розкручених
послідовників.
Фото: © Rex features |
Блек ле Рат (Blek le Rat), справжнє ім’я Ксавє Проу (Xavier Prou), народився в Парижі в 1951-му році. Його батько був архітектором, а мати - дочкою французького консула в Таїланді. псевдонім художника походить від назви дитячого мультика Blek le Roc, в якій він замінив останнє слово на анаграму слів art – rat. Крім цього, першими вуличними малюнками Ксавє були зображення щурів, яких художник називає "єдиними вільними тваринами в місті" і які "розповсюджені в світі, так самояк і стріт-арт".
Нью- Йоркські графіті в 1970-ті. Фото: Priz one |
Фото з сайту Alphabet city |
Все розпочалось з поїздки Ксавьє в Нью-Йорк в 1971 році. Там він вперше побачив "дикий стиль" (wildstyle graffiti). "Малюнки були скрізь, - згадує художник. - В метро і навколо баскетбольних площадків. Мені запам’яталися надписи маркером, розкидані по всьому місту і прикрашені зображенням корони зверху, а також величезні букви, складні і з багатьма квітами. Мені стало цікаво,що це, і я запитав у своїх знайомих: "Що все це означає? Чому люди це роблять?" Проте ніхто не зміг дати мені конкретну відповідь, крім тієї, що це роблять без якої-небудь цілі чи сенсу".
"Я десять років виношував
інформацію, отриману в Нью-Йорку: потрібно було дати ідеям дозріти, щоб врешті
почати робити щось своє."
В Парижі в той час не було нічого подібного. В
1968-му році, в часи студентських хвилювань, на вулицях з'явились політичні
лозунги, а також постери учнів Школи мистецтв (École des Beaux-Arts), але настільки помітного руху вуличних активістів на той момент в столиці Франції не
було. Сам Блек, до речі, теж випускник цієї школи, де він вивчав архітектуру і
образотворчі мистецтва: літографію, шовкографію і мистецтво гравюри, що
значною мірою вплинуло на його творчість і сприйняття громадських просторів.
Вуличні надписи в Парижі, 1968 р. |
Фото з сайту Just seeds |
"Я десять років виношував інформацію, отриману
в Нью-Йорку: потрібно було дати ідеям дозріти, щоб врешті почати робити щось
своє", - розповідає Ксавьє. Ранні американські графіті навели художника на
думку створення стилю малюнка, який би найкраще підходив архітектурі й
атмосфері Парижа, який також органічно доповнював би місто , як це робило
графіті в Нью-Йорку. Крім того , великий вплив на творчість Ксавье здійснили
англійський художник та фотограф Девід Хокні (David
Hockney) і нью-йоркський художник Річард Хамблетон (Richard Hambleton).
Девід Хокні, 1966р. |
Девід Хокні, 1965 р. |
Роботи Річарда Хамблетона |